Учений-медик, фундатор терапевтичної школи, один із засновників віт­чизняної кардіології увійшов в історію світової медицини як видатний науковець і клініцист. Народився він у сім'ї юриста в Одесі. Після успішного закінчення гімназії (1894) вступив на медичний факультет Київського універси­тету Св. Володимира, а 1899 р. закінчив його з відзнакою і був зарахований ординатором на кафедру внутрішньої патології, яку очолював один із засновників Київської школи терапевтів професор В.П. Образцов. Після набуття потріб­них клінічних навичок його було відряджено у 1901 р. на стажування за кордон (Париж, Бер­лін, Мюнхен). У 1902-1904 роках М. Стражеско вдосконалював свої знання з фізіології травлен­ня, працював у Петербурзі в лабораторії знаме­нитого І. Павлова. Тут в 1904 р. він захистив докторську дисертацію.

Після повернення 1904 р. в Київ Микола Дмитрович був обраний на посаду старшого ор­динатора факультетської терапевтичної кліні­ки в Київському університеті, у 1908 р. - на посаду старшого асистента цієї ж клініки. Цьо­го ж року він отримав звання приват-доцента і з успіхом розпочав самостійно читати курс клініки захворювань серцево-судинної систе­ми. 1910 р. М. Стражеско отримав запрошен­ня завідувати кафедрою спеціальної патології і терапії в Київському жіночому медичному інституті, у створенні якого сам брав участь. 1917 р. його обрали професором кафедри пропе­девтики внутрішніх захворювань і запросили завідувати терапевтичним відділенням Олек- сандрівської міської лікарні (нині - Централь на міська клінічна лікарня). Сам учений оці­нював цей період своєї діяльності як початок формування його клінічної школи.

У 1919-1922 роках Микола Дмитрович був професором кафедри факультетської терапії Новоросійського університету в Одесі, де одно­часно з науково-педагогічною діяльністю брав активну участь у створенні Одеського клінічно­го інституту, працював консультантом в Одесь­кому військовому госпіталі. 1922 р. професор М. Стражеско повернувся до Києва і знову очо­лив кафедру пропедевтики Медичного інститу­ту. З 1927 р. він очолив кафедру госпітальної те­рапії, а з 1929 р. одночасно керував кафедрою факультетської терапії Київського жіночого ме­дичного інституту.

Академік О. Богомолець, з яким тісно спів­працював М. Стражеско, зазначав, що він ство­рив в Україні клінічну школу патофізіологічного напрямку, яка була визнана не лише вітчизня­ною, а й світовою медициною. В Інституті екс­периментальної біології і патології, яким керував О. Богомолець, М. Стражеско очолював клініч­ний відділ. Згодом саме на базі цього відділу 1936 р. за проектом Миколи Дми­тровича було організова­но Київський науково-дослідний інститут клінічної медицини, директором якого він став. Нині це Інститут кардіології ім. М. Стражеска. У новоствореному інституті були не лише терапевтич­на, а й хірургічна, неврологічна, акушерська клініки, а також клініка ЛОР-захворювань. М. Стражеско вважав, що потрібно в комплексі вирішувати складні питання терапії і суміжних галузей медицини.

М.Д. Стражеско - автор більше 100 наукових праць. Разом з професором В.П. Образцовим він вперше у світі подав розгорнутий опис різних клі­нічних форм інфаркту міокарда і його основної патогенної ланки. Він вивчав також проблеми фізіології та патології органів шлунково-кишко­вого тракту (шлунка, кишковика, печінки). Кла­сичним твором стала його монографія «Основи фізіологічної діагностики захворювань черевної порожнини». Особливу увагу вчений приділяв патології органів кровообігу, розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу. Велике теоретичне і практичне значення мало наукове обґрунтування М.Д. Стражеском теорії ревматизму як інфекційно-алергічного захво­рювання стрептококової етіології. Професору М. Стражеску належать дослідження так званих хронічних інфекцій, а також алергії, геріатрії, гематології, шоку, туберкульозу та ін.

Микола Дмитрович був всебічно обізна­ною людиною. Він добре розумівся на питан­нях літератури і мистецтва, особисто знав М. Коцюбинського, М. Рильського, П. Тичину, М. Заньковецьку та інших діячів культури. Він стверджував, що для справжнього вченого, для лікаря «нема більшого щастя, ніж служити од­ночасно розуму і добру».

Помер Микола Дмитрович Стражеско 27 черв­ня 1952 р. у Києві.

За радянських часів його було обрано акаде­міком трьох академій (АН України, АН СРСР та АМН СРСР), удостоєно звання Героя Соціаліс­тичної Праці, нагороджено орденами і медалями.

У 1954 р. на будинку, де мешкав учений, було встановлено меморіальну дошку, а ще одну - на вулиці Саксаганського, 75, де в 1944-1978 роки знаходився створений М.Д. Стражеско Інститут кардіології. У новому приміщенні Інституту (на вулиці Народного повстання, 5) знаходиться меморіальний музей видатного вченого, на тери­торії якого встановлено пам'ятник.