Французький художник, яскравий представник постімпресіонізму, Поль Сезанн народився у Франції 19 січня 1839 в місті Екс-ан-Прованс в сім'ї заможного буржуа. У коледжі Бурбон, в якому він навчався, Поль подружився з майбутнім відомим письменником Емілем Золя. Поль вивчав право в університеті Екса, але не закінчив курсу, вирішивши цілком присвятити себе живопису. Батько Сезанна не був задоволений вибором свого сина, проте, змирився з ним і залишив Полю значну ренту, що дозволило вести цілком безбідне життя.
Після нетривалого навчання в Школі Образотворчих Мистецтв Екс-ан-Провансу Сезанн відправився в Париж, де познайомився з Камілем Піссарро, П'єр-Огюстом Ренуаром, Клодом Моне і Сіслея Альфредом. Разом з ними він брав участь у першій виставці імпресіоністів у 1874 році у фотографічному ательє Надара в Парижі. Однак, холодна реакція публіки по відношенню до робіт Сезанна на цій і на подальшій виставці імпресіоністів 1877 змусили його порвати з цією групою художників. Не виправдалися надії Сезанна виставити свої роботи і в знаменитому Паризькому салоні, всі його спроби були знехтувані. Покинувши Париж, Сезанн переїхав до Провансу.
Після Понтуаза, де Сезанн працює в 1872-1873 разом з Пісарро, його живопис перетворюється. . Тут ще відсутні характерні сезанновскі подовжені мазки, але вже з'являються зазначені кольоровими плямами вертикалі, що будують перспективу, створюють глибину картини. Зникають алегоричні та літературні сюжети раннього періоду. Уважне вивчення техніки Пісарро, його особливої манери накладання фарби невеликими площинами дає Сезанну поштовх до відкриття його власного способу моделювати форму за допомогою кольору.
Наприкінці 1873 Сезанн поселяється недалеко від Понтуаза, в Овері, в будинку доктора Гаше , друга Пісарро та інших художників, зокрема Ван Гога, який зробив його портрет. Гаше стає одним з перших покупців робіт Сезанна.
Відходячи від імпресіонізму, який робить світ ефемерним, розчиняючи предмети в атмосфері, в мінливій грі світла й тіні, Сезанн вважає за необхідне повернутися до класичних основ живопису, він закликає створювати "мистецтво грунтовне, як те, яке ми бачимо в музеях".
У становленні нової манери - власного сезанновского стилю - відому роль відіграло його перебування на півдні, куди він повертається в 1878 і де залишається до кінця свого життя. Сухе прозоре повітря, різкі кордони світла й тіні які виявляють пластику предметів, роблять ясними їх контури. Яскраве сонце чітко окреслює форму, виділяє суттєве, знищуючи все ефемерне, нестійке.
Після смерті батька - місцевого банкіра (1886) художник живе в Екс-ан-Провансі, цілком присвятивши себе живопису, лише ненадовго виїжджаючи в Швейцарію (1841), Жіверні (1894), де він залишається на деякий час з Моне. Між 1882-м і 1895 Сезанн пише ряд портретів: Мадам Сезанн, Гюстав Жеффруа, Молодий чоловік і ін. Особливо плідним для нього виявився 1892, коли були написані п'ять версій знаменитих Гравців в карти, численні варіанти Гори Сент-Віктуар і ряд картин на тему Купальниці.
Швидко зростаюча популярність Сезанна починається після його першої персональної виставки, організованої в 1895 Амбруазом Волларом. З цього часу його авторитет серед художників важко переоцінити. У 1900 Моріс Дені створює на честь Сезанна велику картину, що зображає групу відомих французьких художників. У центрі картини, яка називається Похвала Сезанну, на мольберті натюрморт Сезанна; навколо нього, крім самого Дені і його дружини О. Редон, Е. Вюйар, П. Серюзьє, а також Воллар та ін. У тому ж році на Виставці століття, що проходить в Парижі , три картини Сезанна виставлені на почесному місці. У 1904 на виставці Осіннього салону йому вже відведено окремий зал.
Поль Сезанн помер 22 жовтня 1906 року в Екс-ан-Провансі, після тривалої хвороби, пов'язаної із застудою при роботі над черговою картиною. Після смерті Сезанна його вплив на світове мистецтво досягає ні з чим не порівнянних масштабів. Він стає якимось абсолютним еталоном живопису, з яким звіряються такі різні художні течії, як неокласицизм і абстракціонізм.
Після нетривалого навчання в Школі Образотворчих Мистецтв Екс-ан-Провансу Сезанн відправився в Париж, де познайомився з Камілем Піссарро, П'єр-Огюстом Ренуаром, Клодом Моне і Сіслея Альфредом. Разом з ними він брав участь у першій виставці імпресіоністів у 1874 році у фотографічному ательє Надара в Парижі. Однак, холодна реакція публіки по відношенню до робіт Сезанна на цій і на подальшій виставці імпресіоністів 1877 змусили його порвати з цією групою художників. Не виправдалися надії Сезанна виставити свої роботи і в знаменитому Паризькому салоні, всі його спроби були знехтувані. Покинувши Париж, Сезанн переїхав до Провансу.
Після Понтуаза, де Сезанн працює в 1872-1873 разом з Пісарро, його живопис перетворюється. . Тут ще відсутні характерні сезанновскі подовжені мазки, але вже з'являються зазначені кольоровими плямами вертикалі, що будують перспективу, створюють глибину картини. Зникають алегоричні та літературні сюжети раннього періоду. Уважне вивчення техніки Пісарро, його особливої манери накладання фарби невеликими площинами дає Сезанну поштовх до відкриття його власного способу моделювати форму за допомогою кольору.
Наприкінці 1873 Сезанн поселяється недалеко від Понтуаза, в Овері, в будинку доктора Гаше , друга Пісарро та інших художників, зокрема Ван Гога, який зробив його портрет. Гаше стає одним з перших покупців робіт Сезанна.
Відходячи від імпресіонізму, який робить світ ефемерним, розчиняючи предмети в атмосфері, в мінливій грі світла й тіні, Сезанн вважає за необхідне повернутися до класичних основ живопису, він закликає створювати "мистецтво грунтовне, як те, яке ми бачимо в музеях".
У становленні нової манери - власного сезанновского стилю - відому роль відіграло його перебування на півдні, куди він повертається в 1878 і де залишається до кінця свого життя. Сухе прозоре повітря, різкі кордони світла й тіні які виявляють пластику предметів, роблять ясними їх контури. Яскраве сонце чітко окреслює форму, виділяє суттєве, знищуючи все ефемерне, нестійке.
Після смерті батька - місцевого банкіра (1886) художник живе в Екс-ан-Провансі, цілком присвятивши себе живопису, лише ненадовго виїжджаючи в Швейцарію (1841), Жіверні (1894), де він залишається на деякий час з Моне. Між 1882-м і 1895 Сезанн пише ряд портретів: Мадам Сезанн, Гюстав Жеффруа, Молодий чоловік і ін. Особливо плідним для нього виявився 1892, коли були написані п'ять версій знаменитих Гравців в карти, численні варіанти Гори Сент-Віктуар і ряд картин на тему Купальниці.
Швидко зростаюча популярність Сезанна починається після його першої персональної виставки, організованої в 1895 Амбруазом Волларом. З цього часу його авторитет серед художників важко переоцінити. У 1900 Моріс Дені створює на честь Сезанна велику картину, що зображає групу відомих французьких художників. У центрі картини, яка називається Похвала Сезанну, на мольберті натюрморт Сезанна; навколо нього, крім самого Дені і його дружини О. Редон, Е. Вюйар, П. Серюзьє, а також Воллар та ін. У тому ж році на Виставці століття, що проходить в Парижі , три картини Сезанна виставлені на почесному місці. У 1904 на виставці Осіннього салону йому вже відведено окремий зал.
Поль Сезанн помер 22 жовтня 1906 року в Екс-ан-Провансі, після тривалої хвороби, пов'язаної із застудою при роботі над черговою картиною. Після смерті Сезанна його вплив на світове мистецтво досягає ні з чим не порівнянних масштабів. Він стає якимось абсолютним еталоном живопису, з яким звіряються такі різні художні течії, як неокласицизм і абстракціонізм.
